cмт Новоайдар, Луганська область
Головна зала виставки
Головна зала виставки
Друга зала виставки
Третя зала виставки
ПIДКАЗКА затисніть ліву кнопку миші
та рухайте зображення
в будь-якому напрямку
зрозумiло
ПIДКАЗКА використовуйте рухи,
щоб подивитися в будь-яку сторону
зрозумiло
У Новоайдарському районному краєзнавчому музеї зберігається колекція «Народний костюм Новоайдарщини кінця XIX- початку ХХ століття.», яка збиралася на протязі 20 років. Колекція унікальна своєю автентичністю та приналежністю тільки мешканцям різних сіл Новоайдарського району. Колекція повно відображає строкатий етнічний склад населення Новоайдарського району: це вбрання українського та російського народів, запорізького та донського козацтва, а також етнічних українців-лемків, які були примусово переселені з Польщі і вже більш 70 років проживають у Новоайдарському районі.
Ця виставка – результат спільної роботи директора музею Ганни Божкової, наукового співробітника музею Наталії Антонової, зберігача фондів музею Алли Сорокіної, за участі координаторів проекту Дани Брєжнєвої та Даниїла Галкіна.
У здійсненні проекту взяли участь представники громадськості – мешканці сіл, які надали нові костюми до музейної колекції: Валентина Байова (смт Новоайдар), Тетяна Дементьєва (с. Гречишкіне), Валентина Хівренко (с. Смолянинове), Віра Руденко (с. Денежнікове), Наталія Шейкаш (с. Райгородка), Любов Журавльова (с. Бахмутівка).
Особливу частину колекції складають два лемківські костюми переселенців з Польщі, які були подаровані музею: святковий костюм – Бадлак Ганною Фелемонівною (с.Переможне), весільний – Демчак Юстиною Миколаївною (с. Трудове).
Адреса Новоайдарського краєзнавчого музея: Луганська область, смт Новоайдар, вул. Незалежності, будинок 7.
Вiртуальну подорож до Новоайдарскького музея та виставки «Автентична колекція «Народний костюм Новоайдарщини ХІХ–ХХ ст.» створено студією «Travelbox VR» за підтримки Програми ООН з відновлення та розбудови миру #UNRPP
Село Колядівка Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, карман, корсетка, чепчик, хустина.
Святковий жіночий костюм с. Колядівка вирізняється серед інших своєю особливою ошатністю.
Сорочка з домотканого конопляного полотна вишита у притаманному лише для Луганщини стилі червоними та темно-синіми нитками («заполоч»). Багато вишито рукав. Вишивка на ньому розташована горизонтально по лінії плеча(геометричний орнамент) та вертикально, знизу догори (рослинний орнамент). Манжет широкий на гудзику, вишитий рослинним орнаментом. Сорочка з підтичкою, пошитою з грубішого полотна та вишитою по подолу рослинним орнаментом. Пазуха посередині (не вишивалася). Горловина вузенька, зібрана дрібними складками.
Спідниця (частіше чорного кольору) «шарахван», шилась з сатину, шовку, шерстяної тканини, дуже широка, збиралась в густу дрібну складку в поясі, зав'язувалась спереду на шнурках. Прикрашали спідницю полосами з плису, які оздоблювались кольоровим шнуром, прошвою, декоративною кольоровою строчкою.
На спідницю одягався декоративний карман (тут атласний бежевий, прикрашений декоративною машинною строчкою), він пов'язувався як фартух. Поверх кармана одягався фартух.
Фартух («запонка»), в даному костюмі в широку складку зелений з набивної тканини. Прикрашений двома чорними плисовими смужками та білим мереживом по низу.
Поверх сорочки одягали корсетку (безрукавний одяг). Корсетка чорна сатинова відрізна по лінії талії. Нижня її частина широка, на талії зібрана в дрібні густі складки. Прикрашена хвилястою тасьмою.
Головні убори колядівських жінок — очіпок, чепчик або хустка (очіпки не збереглися). Зимою жінки носили накидні хустки або шерстяні картаті. У даному випадку на голові тонка косинка обрамленням у стилі «рішелье», а поверх неї - особливим чином зав'язана квітчаста кашемірова хустка.
Село Олексіївка Новоайдарського району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, корсетка, косинка біла, хустина кашемірова.
Сорочка виготовлена з домотканого полотна, вишита червоними та синіми нитками геометричним дрібним орнаментом по лінії плеча та вздовж подолу.
Спідниця червона сатинова з широкою плисовою чорною стрічкою по низу, прикрашеною кольоровою прошвою або шнуром(«ромбами»). Поділ прикрашений декоративною строчкою. Спідниця широка, зібрана в поясі в дрібну густу складку, зав'язується спереду шнурком.
Фартух («запонка») тьмяно-рожевий, прикрашений машинною декоративною строчкою, защипами та двома чорними смужками.
Обов'язковим елементом олексіївського костюма був червоний пояс з китицями, але він не зберігся.
Корсетка («керас» або «ліхвик») темно-червона, до лінії пояса підбита синьо-сірою тканиною, прикрашена декоративною строчкою, защипами і тасьмою, застібується на гудзики.
Головним убором був очіпок (не зберігся), а також різноманітні хустки. Під спід одягали тонку бавовняну хустинку або косинку, а поверх неї - кашемірову квітчасту велику або малу, в залежності від пори року.
Верхнім одягом були кожух, свита, куцина, кофта, юпка.
Село Райгородка Новоайдарського району.
Костюм: сорочка, брюки-галіфе, чоботи, ремінь, кашкет.
Сорочка біла сатинова «косоворотка», оздоблена вишивкою (рушникова гладь, рослинний орнамент) на комірі-стійці, манжетах, передній частині та по подолу. Спочатку вишивка була сіро-голубого кольору, але тепер майже вся вицвіла. Рукав відрізний прямий. Манжет нашито поверх рукава. Вишита спереду смуга була прикрашена двадцятьма (залишилось 15) залізними гудзиками, які колись були пофарбовані в голубий колір (фарба облуплена майже повністю).
Брюки «галіфе» темно-синього кольору з широкими червоними лампасами.
Чоботи шкіряні чорні.
Ремінь чорний сучасний.
Кашкет схожий на козацький.
Село Явір'я Ясловського повіту Краківської губернії, нині територія Польші. Село Переможне Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, корсст, намисто (пацьорки).
До Новоайдарського району лемки були переселені у 1945 році, іх нащадки продовжують жити зараз. Автентичні лемківські костюми, на жаль, майже втрачено. Відзнака лемківського одягу - плісирована спідниця (кабат), короткий корсет з пелюстками-«лемками», фартух у складку.
В скспозиції представлено весільне вбрання, яке, окрім корсетки, все білого кольору («опліччя», «кабат», ажурний комір і фартух).
Корсетку («корсет») виготовлено з червоного набивного кашеміру, по лінії талії пришиті пелюстки-«лемки» квадратної форми, застібасться на дерев'яні гудзики.
Сорочка («опліччя») більш пізнішого часу. Її рукав та невеликий округлий комірець прикрашено pізнобарвною вишивкою (рослинний орнамент). Вишивку на рукавах нашито поверху, але вона не автентична. Таким чином, костюм дещо трансформований.
Спідниця («кабат») плісирована, прикрашена кольоровими стрічками, нашитими у шість рядків. Спереду зав'язується на шнурок.
Фартух виготовлено з фабричної тканини. Біля пояса він зібраний у крупну складку, декорований кольоровими стрічками в шість рядів, строчкою 1 вишивкою.
Вeсільній вінок не зберігся, його можна побачити тільки на музейних фотографіях.
Шийна прикраса - великий ажурний комір, вив'язаний з білих ниток з допомогою гачка, а також біле намисто («пацьорки»).
Село Дошниця Ясловського повіту Краківської губернії, нині територія Польші. Село Переможне Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, спідниця, нижня спідниця, фартух, корсетка, мереживний комірець, намисто.
Сорочка («опліччя») коротка лляна, комір і рукава шовкові.
Нижня спідниця («подівка») з фабричної тканини, прикрашена коклюшним мереживом.
Верхня спідниця («кабат») з бавовняної тканини синього кольору у дрібну квіточку, плісирована(крім передньої частини, яка закрита фартухом). Зав'язусться спереду на шнурок. Прикрашена кольоровими стрічками (нашиті вручну) та машинною декоративною строчкою у п'ять рядів.
Фартух у крупну складку виготовлено з чорної шовкової тканини, багато вишитий лемківською гладдю різнокольоровими шовковими нитками, прикрашений кольоровими стрічками, теж нашитими вручну, машинною строчкою, по низу оздоблений чорним вузьким мереживом.
Корсетка («корсет») чорна шовкова на полотняній підкладці коротка приталена відрізна; по лінії пояса пришиті «лемки» у вигляді пелюстків, які заходять один на інший. По горловині, проймі рукава і по краю «лемків» декорована машинною строчкою. На грудях корсетка вишита великим квітковим орнаментом «букетом», оздоблена бісером та мідними блискітками, застібуеться на шість дерев'яних гудзиків.
Костюм прикрашений ажурним комірцем і намистом, схожим на перлинове («пацьорками»).
Голова вкрита хусткою бежевого кольору («тебетівкою»). Її краї оздоблені тонкою бахромою такого ж кольору. Хустки у лемків не зав'язувались, а приколювались особливим чином, щоб видно було багатий мережаний комір.
Село Трудове Новоайдарського району.
Костюм: «гуня», спідниця, фартух, хустка-«тебетівка», накидка «обрус».
Спідниця чорна у дрібні складинки сучасна.
Фартух автентичний чорний у широку складку-гофре. Багато прикрашений лемківською гладдю різнобарвними шовковистими нитками (рослинний візерунок), тасьмою та різнокольоровими атласними стрічками.
Верхній одяг «гуня», повстяний (з овечої вовни) світло-коричневого кольору. Комір-стійка, рукав відрізний, довжина - до середини стегна. Прикрашений кольоровою тасьмою, різнобарвними кісками-петельками для великих гудзиків, на які застібується спереду посередині.
Хустка («тебетівка») жовта квітчаста кашемірова з довгою бахромою.
Накидка через плече «обрус» багатофункційна.
Село Гречишкіне Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, сарафан, тканий пояс, головна стрічка, срібна запонка на сорочку.
Сорочка біла з фабричної тканини з «подставой» (підтичкою), 13 домотканого полотна. Рукав широкий зі виготовленою вставкою, прикрашеною батистовим мереживом на червоній підкладці. Горловина вишита «братим» геометричним візерунком, зібрана у дрібну складку, має дві петельки для срібної запонки з темним камінцем посередині.
Сарафан на широких помочах, пошитий з домотканої вовняної тканини, пофарбованої у синій колір. Ліф, помочі та середня лінія сарафану оздоблені «золотою» стрічкою з мереживом та чотирма гудзиками. Помочі ззаду сходяться разом. Вздовж центральної лінії переду нашито сині та фіолетові квіточки з тканини. Нижня частина оздоблена декоративною червоно-білою смугою та золотистою мережаною стрічкою.
Пояс тканий червоний з фіолетовими, білими та зеленими смугами з фарбованих вовняних ниток, довгий, двічі обмотувався навколо стану, кінці випускались по обидва боки.
На голові - кольорова атласна стрічка або легка крепдешинова косинка.
Шию прикрашало схоже на бурштинове намисто з хрестиком.
Селище Новоайдар.
Костюм: сорочка, сарафан, стрічка на голову.
Цей костюм походить з Білгородщини. При заселенні Новоайдарського району звідти були перевезені люди, які продовжували зберігати свої традиції та одяг.
Сорочка пошита вручну з фабричної червоної в «лапку» тканини (сатин); коротка, розширена до низу. Рукав відрізний дуже широкий, складається з двох частин: спереду пряма вставка, ззаду - дрібно зібраний вгорі і знизу суцільний шматок тканини. Манжет виконано шляхом збирання дрібних складок у невеличкі квіткоподібні елементи, застібується на гудзик. Горловина зібрана рясними дрібними складками, обшита жовтою каймою з набірною вишивкою геометричним орнаментом, застібується на гудзик. Всі видимі шви сорочки общито синіми та жовтими короткими стібками.
Сарафан із грубого домотканого вовняного полотна, пофарбованого у чорний колір. Спереду прямий, ззаду на талії зібраний дрібними складками, пришитими під широку тасьму. Розширений донизу за допомогою клинків, вшитих по обидва боки. Дві помочі синього кольору з червоним обрамленням ідуть паралельно вдовж плечей, ззаду збігаються разом. Погруддя з розрізом посередині, округло вишите різнокольоровими вовняними нитками. Пo подолу оздоблено смугою кольорової кашемірової тканини, чорним мереживом та кольоровою тасьмою.
Голову прикрашали атласною стрічкою.
Село Райгородка Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, спідниця, малороска, фартух, бархатник, шаль.
Сорочка святкова, з білої фабричної набивної тканини, прикрашена мереживними вставками на рожевій підкладці по плечу і вздовж рукава. Рукав знизу дрібно зібраний і прикрашений вузькою голубою смугою. Воріт теж зібраний у дрібні часті збірки, вишитий білою ниткою набірним геометричним орнаментом, має дві петельки для запонки.
Спідниця довга («по щиколотку») червоного кольору, багато оздоблена декоративною машинною строчкою. (Також у Райгородці носили спідниці, прикрашені по всьому полю різноколірною вишивкою тамбурним швом). Біля пояса спідницю зібрано у складки, зав'язується спереду шнурками.
Фартух довгий з набивної тканини зеленого кольору, прикрашений кольоровою вишивкою тамбурним швом (іноді защипами та машинною строчкою).
Малороска - верхній накидний одяг без застібок, короткий, трохи нижче талії. Пошита з темно-червоного сатину, поли розширені до низу, спинка закладена складками, рукав звужений. Рукава, поли і перед оздоблені тасьмою, стрічками та фігурною машинною кольоровою хвилястою строчкою.
Головний убір - бархатник, пов'язаний зверху темно-вишневою кашеміровою шаллю з невеликими китицями.
Село Бахмутівка Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, верхня кофта, хустка.
Сорочка бахмутівська святкова - біла батистова, ситцева або з набивної тканини, а також «розочка» з дорогої тканини. На манекені сорочка буденна «розочка», яку шили з дешевого ситцю з червоно-білим рослинним візерунком. Вcі бахмутівські сорочки мають дуже дрібні збірочки навколо шиї та вузенькі складки на манжсті рукавів. Поверху цих складок нашивалася тонка декоративна смужка. На рукавах уставки з червоної або рожевої тканини, на які зверху нашито фабричне біле мереживо. Вузьку горловину прикрашали вишуканою набірною вишивкою (геометричний орнамент). Розріз посередині грудей не вишивався, але був підбитий ситцевою тканиною. Ластовиця відсутня.
Спідниця, зазвичай, червона як на манекені, або коричнева, прикрашена защипами, декоративними смугами або чорним, як у даному випадку, мереживом. Зібрана на поясі в дрібну складку, зав'язувалась спереду на шнурки.
Фартух («завеска») кольоровий (у нас зелений) або білий, прикрашений тасьмою, стрічками, мереживом, вишивкою чи защипами.
Верхня кофта з чорного сатину, декорована численними защипами. Рукав відрізний, звужений донизу. Відкладний комірець, планка з гудзиками. Зсередини кофта підбита рожевим ситцем.
Хустка батистова прикрашена вишивкою «рішелье» (білими нитками).
Село Смолянинове Новоайдарського району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, хустка, намисто.
Сорочка ситцева біла додільна. Рукав широкий багато вишитий червоно-чорним рослинним орнаментом (хрестик), з уставкою. Дрібно зібраний біля горловини та знизу. Манжет зібраний у густу складинку та прикрашений вузенькою оздобленою машинною вишивкою смужкою. Горловина глибока вузька вишита дрібним рослинним візерунком (хрестик). Пазушний розріз відсутній. Під рукавами вшиті ластовиці.
Спідниця широка бордового кольору з шовковистої набивної тканини, буяє рясними складками, прикрашена защипами та двома бежевими вузькими смужками. Зав'язується збоку шнурками.
Фартух білий батистовий широкий, пошитий у складку, прикрашений вишитим хрестиком рослинним орнаментом у два ряди, батистовим білим мереживом по середині та по низу, i п'ятнадцятьма рядками вузеньких защипів.
Хустки: тонка бавовняна з-під споду і біла кашемірова квітчаста поверх неї.
Намисто червоне сучасне.
Село Колядівка Новоайдарського району.
Костюм: оксамитова кофта, спідниця, фартух, хустки. Кофта чорна оксамитова коротка (трохи нижче талії) без коміра. Спереду прикрашена шкіряною вставкою з численними защипами та декоративними гудзиками (6 штук у два ряди). Застібується теж на шість інших гудзиків з лівого боку. Рукава відрізні, завужені до низу, прикрашені защипами та фігурними декоративними вставками.
Спідниця («шарахван») чорна сатинова з численними широкими складками, прикрашена кількома рядами защипів.
Фартух білий широкий, декорований паралельними защипами та вишивкою у техніці «рішелье».
Хустки дві: біла у дрібненький горошок бавовняна з-під споду, а на ній чорна квітчаста кашемірова.
Село Айдар-Миколаївка Новоайдарского району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, кокошник, шаль.
Сорочка з червоної фабричної тканини (ї називали «загранішна») символ достатку сім'ї, одягалась в особливо урочистих випадках, наприклад, на весілля. Дуже широкий рукав сорочки прикрашений вишитим хрестиком барвистим квітковим орнаментом п'ятьма кольорами. Вишивка розташована по лінії плеча та вздовж рукава. По зап'ястю рукав зібраний у дрібну складку та декорований вузенькою голубою смужкою. Горловина сорочки теж зібрана дрібними складинками та оздоблена набірним геометричним орнаментом (хрестик в одну нитку) і має дві петельки для запонки.
Фартух з жовтого ситцю вишитий жолудями та дубовим листям (хрестик). Зазвичай, такий орнамент вишивався на чоловічих сорочках, але на весільному фартусі - це символізує міцну сім'ю, довголіття та силу.
Головним убором для жінки була шовкова або плисова шапочка (кокошник), зверху пов'язували шаль.
Селище Новоайдар.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, «летник», стрічки.
Сорочка коротка з білої набивної тканини. Рукав широкий зі вставкою, дрібно зібраний угорі та біля зап'ястя. Декорований фабричним мереживом, з рожевою тканиною з-піз споду, на вставці та вздовж до манжета, який виготовлено шляхом фіксації дрібних складок за допомогою вузенької, вишитої машинним швом смужки з білої тканини. Горловина вузька, прикрашена набірним вишуканим білим геометричним візерунком.
Спідниця широка у складку, пошита з червоної шовковистої набірної тканини, підбита бордовим сатином.
Фартух чорний сатиновий у широку складку. Декорований численними вишивкою різноколірними нитками (рослинний орнамент, защипами та тамбурний шов).
«Летник» - короткий безрукавний одяг, виготовлений із шовковистої червоно-фіолстової тканини. Краї та лямки, що сходяться на спині, декоровано широким парчевим мереживом. Пошитий «полукльошем» у широку складку.
Голову прикрашають атласні стрічки.
Село Колядівка Новоайдарського району.
Костюм: сорочка, спідниця, фартух, «юпка», хустина.
Сорочка полотняна, виготовлена з домотканого полотна з підтичкою.
Спідниця-«шарахван» пошита з чорного сатину, прикрашена защипами.
Фартух білий ситцевий з фіксованими спереду дрібними складками. Оздоблений защипами, машинними декоративними швами та вишивкою чорними хрестиками (рослинний візерунок).
«Юпка» - верхній утеплений жіночий одяг без коміра з відрізними рукавами. Багато оздоблений дуже дрібними машинними швами (по широким плисовим смугам, подолу, поличкам, на рукавах). Плисові чорні смуги обрамлені оригінальним декором, виконаним за допомогою складання та фіксування певним чином основного матеріалу виробу. Кінці рукавів,тправа поличка та низ «юпки» рясніють невеличкими зубчиками з тієї ж тканини. Підкладинка жовто-чорна картата.
Хустка кашемірова червона квітчаста, зав'язана особливим чином.
Село Михайлівка Новоайдарского району.
Сорочка буденна з товстого домотканого полотна, пошита вручну, деталі з'еднані мережкою. Підтичку («підтячко») пришито з грубішого полотна. По подолу декорована мережкою. Рукав по плечовій лінії оздоблений «вирізуванням» та вишивкою «білим по білому».
Костюм: кофта, спідниця, фартух, хустки.
Кофта біла з дрібними букетами квіточок бузкового кольору батистова; з коміром та відрізним рукавом; на кокетці. Декорована защипами, застібується на зелені гудзики.
Спідниця сатинова темно-синього кольору з дрібним візерунком. Пошита складками, зав'язувалась на шнурках.
Фартух міг бути будь-який від білого вишитого власноруч, до кольорового, декорованого стрічками, защипами, тасьмою, мереживом або вишивкою машинною строчкою. У нас зелений з хвилястою рожевою та жовтою тасьмою і білою стрічкою посередині, а також защипами та машинною двоколірною машинною вишивкою.
Хустка бавовняна у дрібний чорний горошок, зав'язана ззаду (навколо шиї).
Селище Новоайдар.
Костюм: сорочка, брюки, жилет, кашкет, годинник на ланцюжку, краги.
Сорочка - «косоворотка» червона атласна з бежевою аплікацією (рослинний візерунок). Широка, з відрізними широкими рукававми, які зібрані біля манжетів у складки. Аплікацією декоровано воротник-стійку, передню частину, манжети та поділ. Жилет чорний короткий з невеликими кишенями, в одну з яких вкладено автентичний кишеньковий годинник на ланцюжку.
Брюки-галіфе з чорної цупкої тканини.
Кашкет чорний, прикрашений декоративними квітами з паперу.
Краги коричневі шкіряні.